Український проєкт низькоорбітального супутникового угруповання UASAT LEO перейшов до практичного етапу реалізації. Запуск першого українського супутника зв’язку UASAT-NANO запланований на жовтень 2026 року, при цьому місце для його виведення на орбіту вже зарезервовано. Актуальність цього кроку зумовлена тим, що високошвидкісний супутниковий зв’язок докорінно змінив сучасне поле бою, відкривши епоху «війни дронів» і підтвердивши критичну роль космічних комунікацій у умовах повномасштабного військового протистояння, що наочно продемонстрували системи Starlink, OneWeb та інші глобальні супутникові мережі.
Українська технологічна компанія STETMAN, оператор супутникового зв’язку UASAT, реалізує проєкт низькоорбітального супутникового угруповання UASAT LEO, який передбачає створення мережі з 245 супутників зв’язку. Концепція проєкту ґрунтується на інтеграції технологічних можливостей і потреб країн-учасниць з метою забезпечення суверенного супутникового зв’язку, що стало можливим завдяки сучасному рівню доступності космічних технологій та економічній доцільності спільної експлуатації угруповання. Проєкт уже отримав підтримку уряду України, партнерських держав, структур Європейського Союзу, а також реалізується за участі провідних міжнародних технологічних компаній.
Проєкт UASAT LEO передбачає не лише створення супутникового угруповання, а й розробку та виробництво сучасних наземних терміналів, що в сукупності має забезпечити надійний і незалежний супутниковий зв’язок відповідно до національних потреб. Ініціатива не спрямована на комерційну конкуренцію з глобальними системами на кшталт Starlink, OneWeb чи Amazon LEO, а орієнтована на задоволення критичних потреб держави та країн-партнерів у сфері безпеки, життєдіяльності та оборони. Актуальність створення суверенної системи супутникового зв’язку істотно зросла після початку повномасштабного російського вторгнення, що підкреслило її стратегічне значення.
Починаючи з 2026 року, Україна у кооперації з країнами-партнерами планує розробку низькоорбітальних космічних апаратів із паралельним розгортанням системи космічної ситуаційної обізнаності (SSA) та її інтеграцією в оборонні інформаційно-командні контури, а в період 2030–2035 років — формування повнофункціонального космічного сегмента оборони у вигляді багатосупутникового угруповання, здатного забезпечувати оптико-електронну розвідку й аналітику в режимі near real-time, ключовим елементом цього угруповання стане супутник Drak оптичної розвідки «Сузір’я», що розробляється для Збройних сил України консорціумом Brno Space Cluster за участі українських фахівців під системною інтеграцією TRL Space та оснащується високоточною апаратурою дистанційного зондування Землі у видимому спектрі з просторовою роздільною здатністю менш ніж 1 м/піксель.
Таким чином, розвиток суверенних супутникових систем зв’язку та розвідки є не лише технологічним проєктом, а й стратегічною відповіддю на зростання військових загроз з боку авторитарних режимів, що використовують космічний простір як інструмент тиску та гібридної війни, роблячи незалежну космічну інфраструктуру критично важливим елементом безпеки вільного демократичного світу.
